Я була в цій подорожі, та хочу поділитись враженнями про ранок в раю. О 8 30 ми приїхали на Святу гору за Підгірцями. Там унікальний храм літній, стіни є лише у вівтарі. Весь храм має тільки накриття. Нас всього 18 прочан, одні і нікого більше, тому що місце не розрекламоване широкому загалу. З будиночка навпроти вийшов назустріч усміхнений монах. Привітався. Керівник групи попросив нам прочитати Акафіст до Богородиці, на щасливу подорож. Люди пишуть записочки, ставлять свічечки, гроші ніхто не бере, в коробочку самі кладуть, скільки хто може, чи взагалі безкоштовно. Службу для нас проводив один монах, а хором співали птахи на чолі з соловейком, у всіх нас аж сльози на очах проступили від цієї благодаті, що й навіть забули де ми, а легкий вітерець доносив весняні пахощі...Потім нас помирували, подарували всім іконки з Святої гори, і благословили всіх на дорогу. Сповнені Божою радістю, щасливі набрали цілющої водички і спустились в до автобуса. Між нами були молоді люди які взагалі не ходять в церкву, просто поїхали бо цікаво, і вони теж йшли назад зворушені. Я дивилась на них і дякувала Богу за цей щасливий ранок, в маленькому раю.
