Одного разу в церкві почув чудову пісню, яка розповідала про премудрого досвідченого старця, який все постійно повторяв: «Слава Богу за все, слава Богу за все — слава Богу за смуток і радість». Мені глибоко запали в душу ці слова, і не покидають ні на день вже не один рік. І справді, вони мають дуже глибокий зміст...Часто розмірковую, це ж дійсно, ми рідко задумуємося над тим, що з нами відбувається в житті. Зазвичай ми пливемо за течією. Але в житті трапляються різні ситуації, і ми переживаємо хвилини радості та горя. Протягом всього життя ми перебуваємо з Богом. Але як цікаво, зверніть увагу на те, як ми ставимось до Бога у різний час, при різних обставинах. Коли нам добре, то ми швидко забуваємо про те, що цю радість дав нам Бог, ми не дякуємо Йому – ми собі задоволені, ми щасливі – нам добре, нам тоді Бог не потрібен. У ньому немає сенсу, адже у нас все є і ми нічого ніби не потребуємо, а, навпаки, ми літаємо від щастя і намагаємося відлетіти і від Нього самого.
Коли нам погано, то ми раптово згадуємо про Бога, чомусь так навіть дивно, сумно і дуже боляче. Тому що ми намагаємося знайти причину лиха, знайти вихід, щоб все стало на свої місця і щоб все було добре. Або хоча би, принаймні, як завжди. І відповідно тоді й приходить згадка про існування Бога. Ми починаємо, шукати винного, нарікати на свою лиху долю, питати, за що нам така кара, чому саме нам... А Бог як люблячий батько дивлячись на нас – своїх грішних і нерозумних дітей, дасть зрозуміти такі питання-відповіді: «Чому Ви не хотіли бачити в своїй радості моє благословення? Коли вам було добре – тоді я вам виявився просто не потрібен. А тепер, коли я допустив вам горе, то ви нарікаєте. Невже ви не розумієте, діти мої, що я все роблю для вашого ж блага і що я бажаю вам добра?»... І справді, чому ми не звернулися за подякою до Бога за те, що Він нам дав ту радість, яка нам принесла стільки втіхи? Чому ми вирішили, що то все наша заслуга і що це ми правимо світом? А коли Він допустив нам терпіння, то чому ми нарікаємо? І це не є обов’язково покаранням, це, можливо, є просто випробовування, яке дано для того, щоб ми стали терплячішими, смиреннішими і сильнішими у вірі своїй...
:o