Важко тепер уявити зимову пору без "Дня святого Валентина", та не так давно ще в моїй юності, не знали такого свята, а ще недавно в Києві почув що Валентин був «бандерівцем», тому вирішив провести власне розслідування цього сучасного феномену.

  Дививсь, воно як свято не позначене сьогодні ні в католицькому ні в православному календарях. Та церквою пам’ять цього святого відзначається,  19 липня аж, разом з іншими мучениками,  які постраждали за проповідування християнства у Римі.
 
    Зараз серед молоді далеко не замислюються над сутністю свята, небагато знають і про самого святого Валентина, який жив у ІІІ столітті нашої ери.
А був він освічений римський легіонер, який став християнським проповідником і священником.  Так як воїнам заборонялось одружуватись, 

і тогочасне суспільство за правління імператора Клавдія ІІ потопало у масовій розпусті, Валентин боровся з гріховністю, сповідуючи чистоту взаємин, таїнство шлюбу. За що й його і посадили у в’язницю і невдовзі за продовження своєї діяльності засудили на страту, відтинанням голови, в цю пору 273 року. Сидячи під вартою, завдяки Божому дару, та своїм медичним знанням Валентин зцілив дочку тюремного наглядача від сліпоти. Дівчина закохалася, але Валентин не міг відповісти на її почуття, і в ніч перед стратою прислав їй лист про Божественну любов,після якого вона і родина увірували в Христа Спасителя.

Та сучасні листи «валентинки» мають інший зміст, та цілі, і 14 лютого мільйони людей в усьому світі вітають один одного з «днем святого Валентина», який прийнято також називати «днем закоханих». Мільйони подарунків та листівок-«валентинок» купуються з нагоди «свята». Переважна більшість з тих, хто відзначає цей день, обманюючись нібито церковною назвою та іменем святого Валентина, вважають, що роблять добру, а можливо навіть і благочестиву справу, адже і Бог є Любов, і святий Валентин нібито постраждав за те, так дають шалені надприбутки комерсантам і власникам розважально-відпочинкових закладів, які і натхненно розкручують це останні роки. Але публічне демонстрування почуттів, масові забави з ріками спиртного, децибелами гучної музики і пропаганда вільних стосунків та нівелювання високих почуттів і духовних та моральних цінностей – саме те, проти чого, послуговуючись мовою сьогодення, святий Валентин боровся, аби люди жили у шлюбі не громадському, «на віру», а в освяченому Богом.

   Як що ані католики,  ані православні 14 лютого не згадують святого Валентина.  Що ж тоді за пародія святкується цього дня мільйонами людей? Прикро, але як і в «Хелоуін» – ніч перед католицьким торжеством Всіх святих, так само перед завтрашнім святом Стрітення Господнього, під церковним іменем люди відзначають старе язичницьке свято розпусти.

  У Римській імперії цього дня святкували Луперкалії, «Lupercalia» (від лат.  lupo – вовчиця, блудниця, розпусниця). Святкові ігрища розпочиналися жертвоприношенням. Два оголених молодих чоловіки вбивали козу, після чого з її шкіри нарізались тоненькі паски, і далі хлопці оголеними бігали містом і шмагали дівчат та жінок пасками із сирої козячої шкіри. Жінки ж також роздягнуті до гола підставляли груди та інші частини тіла, вважаючи, що удари зроблять їх коханими та жаданими, а в майбутньому подарують їм легкі роди та багато дітей. Це свято зазвичай закінчувалося «священною» розпустою.

  Ось таке «свято» вільних статевих стосунків і святкуємо сьогоденні під
іменем «святого Валентина»,  пам’яттю якого підприємливі люди і прикрили
його розпусну сутність.
  Що ж таки святкують цього дня? - Висновок – розпусту під іменем любові!
  Тоді цілком зрозуміло, що християнину не варто ані відзначати цей «день закоханих», ані підтримувати цю традицію серед інших.
Навпаки, слід пояснювати її язичницьке походження та зміст.
  
   А святий Валентин є, і чує кожного хто до нього звертається, але не з допомогою сьогоденних язичницьких традицій, а молитовного прохання.
      (У Римі в архівах Папського інституту зберігається запис про те, що священномученик Валентин є покровителем Перемишльсько-Самбірської Єпархії. Грамоти з печатями, були передані сюди разом з мощами 13 травня 1779 року.)

Почує й нас - бо мощі його поряд. Останні 250 років він є одним із покровителів всієї України. Власне для декого тому і став, жартома «бандерівцем», знайшовши своє пристанище у соборі Різдва Пресвятої Богородиці,  на Галичині, в місті «Варотах Карпат» Самборі. Цей храм вистояв, переживши найжорстокіші війни,

десятиліття немилосердного нищення духовних святинь українського народу комуністичним режимом. 
Бо його боронили дві благодаті – чудотворна ікона Самбірської Богородиці та рака з мощами святого Валентина, вклонитися яким, попросити заступництва й допомоги, зцілення (священномученик Валентин навіть опікувався хворими на епілепсію) приходять і приїжджають з усієї України й зарубіжжя і ті, чиї серця ще не сповнені найсильніших почуттів, і ті, хто вже знайшов «свою половинку».

Особливо багато паломників 14 лютого тут, кажуть з кожним роком впродовж останнього десятиліття, голці ніде впасти    – стільки людей.   Найбільше молодих. Терпеливо чекають своєї черги доторкнутись до невеличкого позолоченого скляного саркофага з останками святого Валентина, хоча приклонитись до святого перед ракою з його мощами можна в інший із 365 днів Божих.

І не треба сприймати благодать спрощено, мовляв, варто доторкнутись реліквії – і станеш щасливим. Без віри у серці жодного дива не станеться, якщо у церкві молитися, а за її дверима не дотримуватися християнського способу життя.

  У Самборі переповідають чимало історій про те, як ревними молитвами до святого Валентина, зцілення від недуг, матері вимолюють одруження для своїх дітей і онуків, про врятовані шлюби!

Оздоровлені, примирені і пошлюблені повертаються до самбірської святині зі словами вдячності. Відтоді під святинею зібралася чимала колекція коштовних подяк, від тих хто вимолював благодаті перед чудотворною іконою чудотворною іконою Божої Матері з маленьким Ісусом  та мощами нашого заступника святого великомученика Валентина.

  І ми в одному із наших прочанств, з волі Господньої будемо мати можливість приклонитись, помолитись біля цих великих святинь, та попросити заступництва.
  
 А днем любові для кожного повинно бути не тільки 14 лютого,  а кожен Божий день.  Бо не для одного дня, а для всього життя Спаситель дав заповідь: