Жили-були три сестри. Одна була лінивою-прелінивою. Друга злою-презлою. А третя і розумниця, і красуня, і рукодільниця - любо-дорого дивитися.
Одного ранку зупинилася підвода біля їхніх воріт. Сестри вийшли подивитися, хто приїхав. На возі сиділа літня і не знайома їм жінка.
- Хто ти? - Запитали вони.
- Я - Доля.Прийшов час виходити вам заміж.
Посадила їх Доля на віз і повезла видавати заміж.
Заїхали вони в перше село. Бачать: в полі хлопець оре, і в руках у нього будь-яка справа робиться. Потрібно щось полагодити чи побудувати - всі до нього насамперед біжать.
- Ось цей - твій, - говорить Доля першій із сестер. Висадили сестру і поїхали далі.
Заїхали в наступне село. Там хлопець живе такий, що нікому в допомозі не відмовить. Добрий до всіх людей. Нарадуватися на нього народ не може - такий молодець.
- Ось цей - твій, - говорить Доля другій із сестер. Висадили сестру і поїхали далі.
Заїхали в ще одне село. У самому кінці села, в бруді, коло найстарішої розвалюхи лежить біля колодязя п'яний. Зупинила Доля віз і говорить:
- Цей - твій.
- Та нащо він мені?! Я ж ось і добра, і хороша, і рукодільниця... А ти мені такого нареченого даєш! Он сестрам яких знайшла; що - іншого для мене немає?!
- Інші є, - відповіла Доля і, зітхнувши, додала, - але цей без тебе пропаде!
Ця притча не вчить, що для того, щоб створити добру сім'ю, треба бути гарними або поганими. Господь хоче, щоб усі люди спаслися, і веде нас до спасіння різними шляхами. І часом Він зводить нас з такими людьми, які зовсім не до вподоби. Але коли ми входимо в їхнє життя, то можемо перетворити його і допомогти їм змінитися на краще, тим самим врятувавши і їх, і себе. 1
